Мізоцький кряж

Мізоцький кряж

Мізоцький кряж — горбиста височина на межиріччі Горині та Ікви, у південній частині Рівненської області, в межах Дубенського, Здолбунівського і (частково) Острозького районів. Простягається на південній окраїні Волинської височини у вигляді вузької смуги зі сходу на захід, дещо південніше смт Мізоч (звідси й назва кряжу), вздовж річки Свитеньки. Розташований на північ від Кременецьких гір. Довжина кряжу 50 км, ширина — від 6 до 13 км. Площа — приблизно 22,5 тис. га. Найвища вершина Мізоцького кряжу (341 м) розташована на північно-східній окраїні с. Гірники Дубенського району.

Пасмо вище підняте на північному заході й понижується на південний схід. Місцями є урвища, схили піднімаються над навколишньою низиною на 120–150 м. Спостерігається інтенсивний розвиток ярів, особливо у південно-західній частині. Кряж складений вапняками та пісками, серед яких зустрічаються захоронені ґрунти й уламки скам'янілого дерева. Уламки скам'янілого дерева та вуглеподібні прошарки зустрічаються в пісках сарматського віку в районі таких сіл: Спасів, Стара та Нова Мощаниця, Дермань Перша, Дермань Друга. Перекриваються неогенові та крейдові відклади лесовидними суглинками, які легко розмиваються атмосферними опадами, що також сприяє утворенню ярів.

Пасмо Мізоцького кряжу поросло переважно дубовими лісами (лісистість досягає 20%) і вкрито мережею добре розвинених ярів, що надає цій місцевості особливої краси та мальовничості. Через Мізоцький кряж проходить славнозвісна геодезична Дуга Струве. 1979 року тут утворено однойменний геологічний заказник.Цей мальовничий куточок природи розташований в південній частині селища на площі 15 гектарів.

В середині 18 століття граф Юзеф Каетан Дунін-Карвицький, який на той час був власником Мізоча, задумав створити палацово-парковий ансамбль, але задумане вдалося втілити тільки його наступнику – графу Кшиштофу Дунін-Карвицькому. Він запросив до цієї роботи відомого майстра садово-паркового мистецтва, ірландця Діонісія Міклера. В парку були висаджені рідкісні декоративні дерева, квіти, вздовж алей стояли муровані тумби, на яких стояли мармурові вази з квітами, та скульптури героїв грецької міфології. Через парк протікала річка Стубелка, яка в кінці 18 століття була поглиблена, розширена та перегороджена верхньою та нижньою греблями, завдяки чому утворився мальовничий ставок – улюблене місце відпочинку всіх мізочан і не тільки.